Завдання і зміст ознайомлення дітей з витоками народознавства

Сьогодні ми повертаємось до забутого, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, в дошкільному закладі, у школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв'язувати пізнавальні, нав­чальні, розвивальні, виховні та мовленнєві завдання.

Пізнавальні завдання передбачають розширення обсягу знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони контактують щодня. Поступово стежинкою рідно­го краю ведуть дитину до столиці України — Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк вперше ознайомлюєть­ся з державними символами (герб, прапор, гімн) та народними національними оберегами (калина, верба, віночок, рушник тощо).

Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родові корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь по­винен стимулювати й заохочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі по­трібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минуло­му, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хатнього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей інтерес до української національної обрядовості, народ­них свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національ­ного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти ува­гою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнанні діть­ми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники та ін.).

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових народознавчих та історичних понять, у майбутньо­му — основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:

розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомо­га глибше пізнати свій народ, свої національні корені;

формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;

прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'я­зані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, вити­нати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграш­ки, посуд; виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психіч­них процесів у дитини; запам'ятовування, уважності, зосередже­ності, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостій­но аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого й сучасного, виокремлювати місцеве, регіо­нальне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознав­чому занятті. Наприклад, дітям приготували обід з україн­ських національних страв, з назвами яких діти ще не обізна­ні. Отож, під час обіду вихователь поповнює словник дітей новими словами: куліш, пампушки, деруни чи крученики.

Мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують слова стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними вираза­ми, коли вони слухають фольклорні твори та твори україн­ських письменників. Діти на прохання вихователя пригаду­ють знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про бачене, почуте, пере­жите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насам­перед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рід­ної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та обе­регів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отже, ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий на­родознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чеснос­ті, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культур інших народів, ушанування їхніх традицій, обе­регів.

Прилучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпо­середня участь у національних святах виховують у них есте­тичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповню­ють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.